Як же часто ми підшукуємо в мережі якісь сумні фрази, афоризми, висловлювання і статуси про нерозділене кохання. Потреба у вираженні публічно своїх почуттів та емоцій, напевно, закладено в людині з самого народження. Поплакала перед подругою – легше, побився з одним – відпустило, написав в соціалці пару рядків про те, як важко втрачати і як погано відчувати не взаємні почуття – оточуючі тебе раптом помітили. І коментувати тебе раптом починають активно, і начебто ти вже не такий самотній. Люди за своєю природою егоїсти. Звичайно, на сумні статуси та цитати про нерозділену любов клюне половина, третина – просто прочитає і запише на замітку. А якби статус на українській мові був про щасливі почуття, тоді третину пораділа б, а половина промовчала б… Психологія, що поробиш. Для любителів такого роду висловів та сумних фраз є відмінний збірник російської поезії 30-х років минулого століття. Там і Ахматова, і Цвєтаєва, і Єсенін, і Блок і ін. З так званого «сучасного фольклору» про нещасну любов краще брати вірші таких авторів, як Аля Кудряшова, Віра Полозкова, Таня Зикіна та ін.

 

Я тебе ненавиджу! За що ж? Тому що просто кохаю… 

 

Я тепер ніколи не буду плакати, переживати – я стала байдужою. Все і через тебе… 

 

Коли-небудь він прокинеться і зрозуміє, що я йому дуже потрібна, але я цього ранку прокинуся з людиною, яка це вже давно зрозуміла. 

 

Якщо під час сварки навіть найближча людина хоче зробити тобі ще болючіше, то нерозумно вважати, що тебе ще хоч хтось любить. 

 

Якщо ми говоримо про те що нікому не потрібні, то просто вважаємо, що не потрібні лише тільки тому хто є найважливішим у нашому житті… 

 

Кава обпікала мені язик… Сльози – щоки… А нестерпно сильний біль – серце… 

 

Найголовніше в цьому світі – не залишитися самотнім, тому що в ньому так багато людей… 

 

Чим довше ти його чекаєш, тим більше часу втрачаєш даремно. 

 

Огидний стан, коли просто шалено хочеться прошепотіти йому – я кохаю тебе, але прекрасно розумієш, що тобі вже не можна це робити, адже він вже і без тебе щасливий.

 

Назавжди покинув ноти ніжності твоєї любові. 

 

Радісний сміх змінився хвилиною мовчання 

 

Запитаєте: «Чи любила я” “Так. Любила”. Запитаєте: “Пройшла любов” “Ні. Вона залишилася в моєму серці спогадом нашої першої зустрічі… час не лікує…” 

 

 – У моєму серці тиша, а в душі просто порожнеча, тільки осколки любові залишилися в бруді… – А чого ти чекаєш? Закрий своє серце на ключ і геть іди! – Не можу, адже там залишилися надії сліди… 

 

Кажуть, боляче, відчувши любов, дивитися, як вона уходить… Але ще болючіше, тримаючи її за руку, відпустити самому… 

 

 Як хотілося їй все назад повернути, як хотілося їй почати все спочатку, краплями стікаючи на щоки з вій знову плачуть дощі про те, що вона втратила ((((((((( 

 

Смерть не страшна, це наш друг і порадник. Вона знаходиться в кожної людини з лівого боку на відстані витягнутої руки. Тому, коли життя здається нестерпним, повернись до смерті і запитай: «Це – горе» І перед лицем неминучої смерті ти зрозумієш. 

 

Все почалося як зазвичай і закінчилося як завжди… велика і світла любов скасовується з технічних причин… 

 

Жаль… Ви задали неправильний пароль, і в серці вхід на час не доступний… 

 

 Ось він пройшов…. біля мене… я подивилася на нього, він на мене, так хочеться притиснутися до нього, поцілувати його, але я не знаю любить він мене чи ні…. Якщо б він тільки знав… 

 

Справжні сльози течуть не по щоках, а по серцю (

 

Любов – найважче в житті) 

 

Сидіти – ревіти, нудьгувати, страждати! Люблю тебе і тобі цього не зрозуміти. 

 

 Ось запустили в небо кульки, дивись і радій… Ти там залишився і емоція моя одна…………….. Я дорожу тобою в щоб те не стало, нехай грає так не рветься у реальності твоєї струна…………… 

 

 Я вже не та – раптово зрозуміла… Як легко мені без тебе… Я вже не та… Про яку ти мріяв вчора… Я не та дівчина… В сльозах ночами біля вікна… Я вже не та… Забудь тепер слова мої… Не потрібно зайвих слів… Ти забув одне – я жива, я не річ… 

 

Ти з нею? Так вона мила. Так схожа на тебе. Ви просто як брат і сестра. А я? Та так і не забула тебе. 

 

Люблю-люблю! І подобаюся я йому, але не можу сказати сама собі, що слід поставити крапку! Він далеко і не вистачає сил сказати, що спізнився… Кінець… І крапка… 

 

Я чула твоє цілую… і відчувала твої губи…. 

 

Ангелам не можна любити, такий небесний закон, але ти пам’ятаєш, що я, чую кожен подих і стогін. В радості і в біді, поруч тільки з тобою, бережу тебе я, ангел – охоронець твій.

 

Витри сльози. Причеши волосся. І переконай себе, що ти краще цієї суки. 

 

Мама виховала в мені справжню леді. Батько – добру людину. Доля – мстиву суку… Спасибі їм за це 

 

Як іноді хочеться вити, кричати, битися, бити що завгодно і все трощити навколо, але нічого не залишається, окрім як надіти маску байдужості і продовжувати далі свій шлях! 

 

Погас останній промінчик світла, разповзся вечір немов слиз, одна подруга – сигарета, і та мені отруює життя. 

 

Пішов… Сподобалася інша… Іди… адже серце не замок. Не буду в слід дивитися, ридаючи, кричати не буду: «Як ти міг?» Люби, будь щасливий, посміхайся і винувато не дивись. Живи спокійно, не карайся, що наші розійшлися шляхи. І я спокійна буду теж, усмішки буду всім дарувати. А вночі, не приховуючи тремтіння, я буду сльози лити свої… 

 

Я готова віддати життя за тебе, але заважає страшний факт… ти там, а я тут…. боляче втрачати кохану людину…. 

 

Я буду сильною всім на зло, хоч буде важко посміхатися. Життя не закінчилася ще, життя починає тривати!! 

 

Помер дощ і біль пішла… Висушила всі очі… Погляд зовсім вже інший… Серце шукає свій спокій… 

 

Дякуємо за Біль…… Чую твій голос – і розумію… Ти ж ні в чому не винен… Я просто багато мрію… 

 

Не за словами, а за вчинками, ти-не мужик, а повія. 

 

Розлюбив, не плачеш. Плачеш, коли розлюбили тебе. 

 

Потрібна лише одна хвилина, щоб помітити особливу людину, лише одну годину, щоб його зрозуміти, всього один день, щоб його полюбити… і ціле життя, щоб його забути… 

 

Боже… дай же мені сил зрозуміти як так змогли ми все втратити знай же, пам’ятає і чекає воно серце моє…

 

Нестерпний біль… біль, який на стільки сильний, що відчувається по всьому тілу до кінчиків пальців і по всій душі, що пронизує кожну частинку серця… Але ж це всього лише спогади про нього… Пам’ять про втрачену любов – це боляче… 

 

Шукаю принца, щоб забути короля… 

 

 – Що з нами відбувається? Чому ми стаємо такими нещасними? – Ми закохуємося. Але з якоїсь причини, люди, яких ми любимо, забувають любити нас у відповідь. 

 

 Всі говорять мені – забий, а я втомилася забивати. На моєму кладовищі вже немає місця, мені нікуди дівати мою померлу мрію, я все ще молю про те, щоб вона ожила. 

 

 Дуже шкода що в графі “Сімейний стан” немає варіанту “все через жопу”. 

 

Абонент зараз недоступний, передзвоніть йому пізніше, Абоненту плюнули в душу і заодно розбили пику, Абонент був занадто довірливий і не думав, що його можуть кинути те, що зробили з абонентом, називається «ніж у спину»… .

 

– Це по-справжньому? -Ні, це реально – Це люди? – Так, але віртуально – А їх там багато в цій Інтернет-мережі? -Мільйони, але у неї свій ідентифікатор. 

 

Бійтеся дівчину з вічною посмішкою) 

 

[[любов зла, а я люблю того ж козла]] 

 

 Час ніколи не навчиться чекати… Слабкість ніколи не стане сильнішою… Смерть ніколи не зможе дати ще один шанс… Щастя ніколи не буде постійним… Злість не буде добрішим… А любов не зможе бути тільки взаємною… Сльози не стануть солодкими… Біль не зможе бути приємною… Сонце завжди буде мінятися з місяцем місцями… А ЛЮДИ НІКОЛИ НЕ СТАНУТЬ ІНШИМИ… 

 

Хочу любові і ласки і через 9 місяців коляску! 

 

Мені звичайно приємно, що я тобі подобаюся, але хлопчик подивись на себе в дзеркало і жахливо! Такі принцеси як я тільки дружать з гномами, а заміж виходять за королів! 

 

 Не можу спати ночами… серце постійно говорить про тебе;)